«Афганці»…

15 лютого 1989 року останній наш солдат був виведений за межі республіки Афганістан. Цей день і є закінченням афганської війни для радянських людей.

У ці дні вшановували пам’ять воїнів-афганців і в нашій школі.

«Афганці»… Цим словом назавжди називаються ті, хто пройшов шляхами Афганістану, долав його гірські вершини, обледенілі та звідусіль прострілювані перевали, хто знемагав від спраги в пустелях, нарешті, хто на собі відчув усі «принади» служби, коли на кожному кроці чатувала смерть.

Падали хлопчаки на чужій землі, а в них на м’яких долонях лінії життя – такі довгі та прекрасні. Разом з ними пішло в небуття чиєсь щастя, разом з ними загинули їхні ненароджені діти, але вони живуть в пам’яті бойових друзів, продовжують усміхатися зі світлин у солдатських альбомах, вони вічно житимуть у зболених, згорьованих, люблячих, палких материнських серцях.

Афганістан ще довго буде щеміти в грудях багатьох із нас.

Для тих, хто побував в Афганістані й зараз перед очима постають жахливі картини боїв, обличчя товаришів, які загинули, а ночами сняться кошмарні сни.

Завжди вони будуть нести в своїх серцях світлий спомин про бойових побратимів, які повернулися на рідну землю у домовинах. Їх ніколи й нікому не дано забути.